Засідання №1 – «Літургія і молитва»

 Перше засідання на тему «Літургія і молитва» було відкрито доктором Даниїлом Ґаладзою, науковим співробітником факультету теології Віденського університету.  На початку було зазначено, що молитва є вершиною християнського життя, а богослужіння- зустріччю вірних з Христом. Для цього необхідними є служіння літургій, вечірніх та утрень. У своєму виступі доктор Ґаладза поділився досвідом літургійного життя українських парафій в Канаді. У цьому зв’язку було підкреслено важливість активної участі вірних у богослужінні та залученні дітей до неї через спів. Потрібно, щоб діти та молодь відчували себе повноцінними членами громади. У контексті підтримки східнохристиянської спадщини закордоном, Даниїл Ґаладза наголосив на важливості мови служіння богослужінь. Досвід Канади показує, що служіння літургій українською і англійською мовами, а також видання двомовних літургічних книг, дає можливість залучити більшу кількість вірних, які виростають у діаспорі. 

За підсумками обговорення теми «Літургія і молитва»  в групах, учасниками Собору були напрацьовані наступні рекомендації:

• Парафія повинна працювати над покращенням якості віри через усвідомлення власної ідентичності та надбань церкви.
• Парафія повинна шукати шляхи до українців, особливо молоді, які поки що не мають активного контакту до церкви. Залучення нових парафіян повинно відбуватися через покращення довіри до громади. У цьому зв’язку парох повинен відігравати ключову роль у гуртуванні громади і надавати можливість ініціатив, що породжує живе спілкування. 
• Парафія повинна пропонувати більшу кількість літургійних практик: не тільки літургії, а й вечірні та утрені. У Відні існує потреба додаткової літургії на свято Воскресіння через високу відвідуваність храму.
• Громади Лінцу та Грацу мають потребу у власному церковному приміщенні і змушені в даний момент ділити його з іншими громадами.
• Священик повинен бути більше присутній серед людей, особливо у парафіях за межами Відня, де богослужіння відбуваються рідко.
• Для покращення комунікації на парафії та поширення інформації про заходи в церкві, вірні повинні активно розповідати про новини та анонси парафії людям, які не мають постійного доступу до інтернету, особливо трудовим мігрантам.
• Парафії УГКЦ Австрії повинні продовжити дискусію щодо вирішення проблеми церковного календаря, обов’язково  приймати рішення за принципом консенсусу та враховувати дискусію з даного питання в Україні.
• Парафії повинні збільшити кількість богослужінь для німецькомовних вірних.
• Парафії повинні збільшити кількість літургій серед тижня та надавати можливість замовляти додаткові богослужіння в особливих наміреннях.
• Храми повинні бути відкритими та доступними впродовж всього дня.
• Час проведення богослужінь повинен краще узгоджуватися з графіком більшості вірних.
• Священнослужитель та вірні повинні мати більше особистого контакту один з одним.
• Парафії повинні збільшити кількість літургічної літератури, особливо двома мовами.
• Парафія повинна активніше використовувати соціальні мережі в інтернеті.
• Священнослужителі повинні створювати більше нагод для сповіді.

Засідання №2 – «Боже Слово і катехизація (керигма) в УГКЦ в Австрії»

 Головною доповідачкою другого засідання «Боже Слово і катехизація» виступила Катерина Бучко, докторантка теології Віденського університету, вчителька християнської етики. На початку було зазначено, що насамперед на парафіях повинні бути доступні основні книги: Святе Письмо та катехизм УГКЦ. Цитуючи Блаженнішого Святослава, Катерина зазначила, що катехизація – це постійний процес входження у таїнство Церкви. У цьому зв’язку було зазначено, що згідно з постановою Синоду Єпископів УГКЦ і рішенням Патріаршої катехитичної комісії, у кожній єпархії повинна проходити катехизація. Прикладом одного з проектів  катехизації є рішення Синоду Єпископів УГКЦ про написання катехизму для молоді, участь у написанні якого може взяти кожен через інтернет.

У контексті української діаспори в Австрії, Катерина вбачає необхідність у проведенні катехизації також і німецькою мовою з врахуванням особливостей молоді, яка виросла в австрійському суспільстві.  Важливим аспектом успішної катехизації на парафії, Катерина Бучко вважає побудову довіри між громадою та священиками, налагодження регулярного спілкування з даних питань. Це можливо через створення малих груп та залучення молоді до їх провадження та активного життя парафії. На кінець, варто пам’ятати, що важливою є також і постійна катехизація самих себе, адже особисте духовне  життя є передумовою катехизації інших.

За підсумками роботи в групах та обговорення теми «Боже Слово і катехизація» було сформульовано наступні рекомендації:

• Парафії повинні проводити катехизацію для старших вірних.
• Катехизація повинна торкатися основ культури поведінки у храмі та значення церковних свят, традицій.
• Вірні повинні одночасно дбати про власну катехизацію і ділитися почутим з іншими.
• Парафія повинна реагувати на виклики теперішнього часу та бути джерелом надії для її вірних в умовах трагічних подій в Україні.
• Особлива увага повинна приділятися катехизації батьків, оскільки саме зі сім’ї розпочинається катехизація дітей.
• Парафія повинна більше приділяти увагу молоді та її проблемам, що, наприклад, можливо через душпастирство окремого капелана для молоді.
• Парафія має заохочувати створення молодіжних спільнот та груп для взаємної підтримки ведення християнського життя.
• Парафіяни мають обмінюватися духовною літературою один з одним.
• Ініціатива катехизації повинна походити від вірних через активне спілкування зі священнослужителями.
• Парафія має бути відкрита на створення малих спільнот у межах парафії, прикладом чого є зустрічі жіноцтва.
• Парафія за можливістю мала би підтримувати фінансово слабких активних діячів громади.
• Батьки повинні мати можливість консультації з парохом щодо питань катехизації дітей вдома.
• Парафія повинна проводити короткі катехизи для дітей.
• У храмі має бути створений окремий простір для дітей.
• Парафіям слід більше спілкуватися між собою, що можливо через організацію міжпарафіяльних конкурсів для дітей.
• Парафія повинна підтримувати «програму виїзної катехизи» за участі гостей-катехитів з інших парафій.
• Парафія повинна організовувати виїзні реколекції вихідного дня для молоді.
• Парафія має організовувати міжпарафіяльні прощі та поїздки.
• Вірним слід ініціювати міжпарафіяльні візити між мирянами та духовенством.

Засідання №3 – «Дияконія»

 Доповідачами третього засідання на тему «Дияконія» виступили настоятель громади УГКЦ в Зальцбурзі отець Віталій Микитин та парох громади УГКЦ у Відні отець доктор Тарас Шагала.

Отець Віталій Микитин, маючи за плечима багаторічну душпастирську практику роботи з хворими та потребуючими, наголошує, що служіння ближньому – це спонтанне, а не заплановане бажання, бо так, як Ісус пропонує свою спонтанну любов, так і ми можемо запропонувати нашу незаплановану допомогу. Прикладом такого служіння з Біблії є притча про самарянина. У цьому зв’язку, отець Віталій підкреслює, що дияконія – це, так званий, лакмусовий папірець для Церкви, який показує її істинне обличчя. Водночас служіння іншим є нелегкою справою. Сьогодні часто легше переслати потребуючому гроші, ніж зустрітися з ним, що не завжди є зовсім тим, що дійсно потрібно. Зустріч на рівні очей з потребуючим є справжнім проявом любові. Саме через такий контакт з тими, хто потребує допомоги, можна відчути людину, зрозуміти її.

Продовжуючи доповідь на тему дияконії, отець доктор Тарас Шагала називає дияконію молитвою, оскільки чинячи добро ближнім, ми чинимо його Богові як це і написано у Євангеліє: «Усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших, - ви Мені зробили». У цьому зв’язку, згадуючи послання Папи Франциска «Радість Євангелії», отець Тарас виділяє три основні рівні служіння. Перший рівень – це соціальне служіння, де потрібно запам’ятати, що всі є рівними. Таке служіння полягає насамперед у повазі до гідності іншої людини. Другим рівнем є служіння людини – це все її життя, прожите в Бозі. Останнім рівнем дияконії є реальна допомога словом чи ділом тому, хто її потребує.

За підсумками роботи в групах та обговорення теми «Дияконія» учасниками Собору напрацювали наступні рекомендації:

• Священик і вірні повинні вести автентичне життя віри.
• Дияконія повинна брати початок з власної громади.
• Парафія повинна піклуватися про бездомних.
• Якомога більше вірних повинні долучатися до служіння громаді та церкві, де провідну роль відіграє священик.
• Парафія повинна організовувати зустрічі «парафіяльна кава».
• Парафія повинна допомагати адаптуватися в австрійське суспільство через обмін досвідом між вірними.
• Парафія повинна координувати зусилля діаспори у сфері допомоги постраждалим від трагічних подій в Україні.
• Парафія повинна бути відкритою до українців, які не розмовляють українською мовою.
• Парафія повинна розглянути можливість підтримки ініціативи «братство тверезості».
• Парафія повинна оживити вже існуючі проекти дияконії такі як «Братство Св. Варвари», яке може відігравати консультативну роль у потребах вірних.
• Парафія має реагувати на виклики та проблеми потребуючих на парафії.