СОБОР ГРОМАД УГКЦ В АВСТРІЇ

“Жива парафія – місце зустрічі з живим Христом”

 Заключний звіт

5-6 грудня, 2014

Відень, Австрія

 ErzbischöflichesPalais

Seminarraum, Z. 601, Sr. Restituta, Stephansplatz 6, Wien

Засідання №3 – «Дияконія»

Доповідачами третього засідання на тему «Дияконія» виступили настоятель громади УГКЦ в Зальцбурзі отець Віталій Микитин та парох громади УГКЦ у Відні отець доктор Тарас Шагала.

Отець Віталій Микитин, маючи за плечима багаторічну душпастирську практику роботи з хворими та потребуючими, наголошує, що служіння ближньому – це спонтанне, а не заплановане бажання, бо так, як Ісус пропонує свою спонтанну любов, так і ми можемо запропонувати нашу незаплановану допомогу. Прикладом такого служіння з Біблії є притча про самарянина. У цьому зв’язку, отець Віталій підкреслює, що дияконія – це, так званий, лакмусовий папірець для Церкви, який показує її істинне обличчя. Водночас служіння іншим є нелегкою справою. Сьогодні часто легше переслати потребуючому гроші, ніж зустрітися з ним, що не завжди є зовсім тим, що дійсно потрібно. Зустріч на рівні очей з потребуючим є справжнім проявом любові. Саме через такий контакт з тими, хто потребує допомоги, можна відчути людину, зрозуміти її.

Продовжуючи доповідь на тему дияконії, отець доктор Тарас Шагала називає дияконію молитвою, оскільки чинячи добро ближнім, ми чинимо його Богові як це і написано у Євангеліє: «Усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших, - ви Мені зробили». У цьому зв’язку, згадуючи послання Папи Франциска «Радість Євангелії», отець Тарас виділяє три основні рівні служіння. Перший рівень – це соціальне служіння, де потрібно запам’ятати, що всі є рівними. Таке служіння полягає насамперед у повазі до гідності іншої людини. Другим рівнем є служіння людини – це все її життя, прожите в Бозі. Останнім рівнем дияконії є реальна допомога словом чи ділом тому, хто її потребує.

За підсумками роботи в групах та обговорення теми «Дияконія» учасниками Собору напрацювали наступні рекомендації:

• Священик і вірні повинні вести автентичне життя віри.
• Дияконія повинна брати початок з власної громади.
• Парафія повинна піклуватися про бездомних.
• Якомога більше вірних повинні долучатися до служіння громаді та церкві, де провідну роль відіграє священик.
• Парафія повинна організовувати зустрічі «парафіяльна кава».
• Парафія повинна допомагати адаптуватися в австрійське суспільство через обмін досвідом між вірними.
• Парафія повинна координувати зусилля діаспори у сфері допомоги постраждалим від трагічних подій в Україні.
• Парафія повинна бути відкритою до українців, які не розмовляють українською мовою.
• Парафія повинна розглянути можливість підтримки ініціативи «братство тверезості».
• Парафія повинна оживити вже існуючі проекти дияконії такі як «Братство Св. Варвари», яке може відігравати консультативну роль у потребах вірних.
• Парафія має реагувати на виклики та проблеми потребуючих на парафії.